Участь європейського клубу «Кур'єри ЮНЕСКО» гімназії №2 м. Хмельницького зі статусом «Асоційована школа ЮНЕСКО» у проекті «Волонтерська турбота про духовні скарби Хмельниччини»

Учасники Європейського клубу «Кур'єри ЮНЕСКО»  гімназії №2 м. Хмельницького зі статусом «Асоційована школа ЮНЕСКО» разом з вчителем курсу „Європейські студії”  Степановою  О.В. здійснили волонтерське прибирання території навколо місця поховання скіфської доби, що знаходиться по вулиці Проспект Миру, неподалік автовокзалу №1.

ПРИСТУПАЄМО ДО ПРАЦІ J

ПРАЦЮЄМО J

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОДИНИ РАХУЄМО МІШКИ ЗІ СМІТТЯМ, МИЛУЄМОСЬ КРАЄВИДОМ СКІФСЬКОГО КУРГАНУ ТА ДІЛИМОСЬ ІНФОРМАЦІЄЮ ПРО ЙОГО ІСТОРІЮ!

 Нижче подаємо історичне дослідження учнів гімназії №2 м. Хмельницького, активних учасники Європейського клубу «Кур'єри ЮНЕСКО», переможців першого туру  Всеукраїнського конкурсу "Чи знаєш ти Європу? Допоможи Європі дізнатися про тебе!"  Анзешиної Марії, Охремчук Олени та Верхомія Олександра про скіфів на території України та їхні кургани на території Хмельницького. Дане дослідження учні здійснили під керівництвом вчителя історії та курсу „Європейські студії”  Степанової  О.В.

Скіфські кургани в Хмельницькому - історія наших предків.

   Облаштування та заселення людиною території сучасного Хмельницького і навколишніх земель розпочалося ще у прадавні часи. Найстаріша з досліджених в межах міста археологічних пам'яток - поселення трипільської культури у передмісті Ружична, яке датується початком 3 тисячоліття до н. е. (доба неоліту). На схід від мікрорайону Лезнєве виявлено такі археологічні пам'ятки - поселення з матеріалами доби бронзи 2 тис. до н.е. та скіфського часу 7-3 ст. до. н.е.,  у мікрорайоні Озерна - багатошарове поселения з матеріалами раннього залізного віку I тис. до н.е., у мiкрорайоні Дубове - поселения скіфського часу 7-3 ст. до. н.е., у мiкрорайонах Гречани та Озерна - поселения черняхівської культури 3-4 ст. тощо. До наших днів збереглися кургани, які датуються археологами 7-3 ст. до. н.е. (скіфський час) - один у мікрорайоні Заріччя та два на південний схід від мікрорайону Ракове.

Хто ж такі скіфи?  Коли з’явилися на території України та яку територію вони займали?

У VII—III ст. до н. е. у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму панували скіфські племена. Вони займали значну територію від низин Дунаю до гирла Дону і Приазов'я. Більшість сучасних дослідників вважає, що формування скііфів відбулося внаслідок взаємодії як місцевих (кіммерійських), так і прибулих (іранських) кочових племен. Прихід цих кочових племен у причорноморські степи датується звичайно кінцем VIII—VII ст. до н.е.

У VII ст. до н. е. у скіфів утворюється могутній племінний союз. Відомості про основні племена, які входи­ли у цей союз, подає грецький історик Геродот (V ст. до н. е.).

     Грецький історик Геродот повідомляв, що кіммерійців витіснили племена скіфів, мова яких належить до іранської групи. Геродот розповідає, що скіфами їх називали греки, а самі себе вони називали сколотами і вели кочівний спосіб життя. На кінець VІІІ ст. до н.е. у скіфів (сколотів) склався племінний союз і утворилась велика скіфська держава на півдні України та Криму. Ця племінна держава відіграла головну роль в VІІ – VІ ст. до н.е. у степовій частині Східної Європи. Ассірійські джерела повідомляли, що в VІІ ст. до н.е. скіфи робили набіги і руйнували багаті міста царства Урарту і часто загрожували Мідії і Єгипту.

  Геродот розповідає про другу групу скіфів – сколотів-землеробів, що жили в лісостеповій частині, частково в Поліссі, вели осілий спосіб життя. Вони зайняли середню течію Дніпра (Борисфену – так наз. греки), середню і верхню течію Південного Бугу (Гіпанісу) та басейн Дністра (Гістера). На сході від території скіфів жили племена сарматів, але були відсталіші від своїх сусідів в своєму розвитку, особливо культурному відношенні. За повідомленням Геродота, були „царські” скіфи, вони панували над іншими племенами і кочували біля Азовського моря.

     Античні автори та Геродот подають багато відомостей про скіфів-кочівників і скіфів-землеробів, які осіли в басейнах річок Дніпра, Півд. Бугу та Дністра.

    Скіфи-землероби жили в землянках і невеликих глиняних будинках. Для обробітку землі вони користувались плугом, залізними серпами, іншим залізним реманентом, камінними зернотерками. Рівень господарства був вищим у тих землеробів, які підтримували торговельний зв’язок з грецькими та римськими містами, державами. Скіфи-землероби запозичили античну культуру греків, римлян і розвиток культури у них був вищим, ніж у скіфів-кочівників.

   Уже в кінці VІІ – на поч. V ст. до н. е. скіфи-землероби будують свої кам’яні городища та курганні поховання. До цього часу видніються кургани майже по всій Україні, особливо на Північно-Східному Поділлі. В районі Стрижавки, Чорного лісу, Переорок (в напрямку польового ставка), Мізяківських Хуторів, Підлісного, Мізякова та ряд інших населених пунктів можна побачити кургани великих і малих розмірів і навіть цілий цвинтар в районі Переорок і польового ставка з лівої сторони на узбіччі дороги, яка веде від Стрижавки і до Мізяківських Хуторів. Ці кургани свідчать про те, що з VІІ по ІІІ ст. до н.е. тут жили скіфи-землероби – предки слов’ян. Учені-історики, археологи висувають гіпотезу, що скіфи є давнім корінням слов’янського народу.

   До речі, Геродот та інші античні джерела повідомляють про споріднену мову, якою розмовляла іранська група скіфів і слов’ян. Індоєвропейська мова скіфів і сарматів була запозичена слов’янами в ранньому періоді. До речі, Геродот (античні джерела) повідомляє, що у скіфів були свої божества, які запозичили деякі обряди і елементи з грецької релігії (міфології). У скіфів існував культ предків. Це видно з обрядів поховань, царів, духовних осіб і простих людей. Геродот розповідає, коли помирав цар, його бальзамували, обвозили труп серед всіх підданих племен, після чого викопували велику чотирикутну яму і ховали покійника разом з дружиною, воїнами, слугами, худобою, кіньми, зброєю, харчами. Під час поховання кожний член племені робив надріз вуха, носа, шиї, лиця або інших органів тіла), після чого шапками наносили великий курган. Чим вищим був курган, тим багатша і знатніша була людина. Цей обряд було показано у кінофільмі про війну гунів з римлянами і смерть (отруєння) Аттіли – вождя гунів. Під час поховання було проведено воїнами ритуал кровного враження. Повернувшись із похорону, скіфи робили ритуал очищення своєї душі. Такі обряди і ритуали запозичили у скіфів інші народи і предки слов’ян, деякі використовуються до цього часу. Про таке поховання детальніше описується в книзі В. Діденка „Стрижавка – перлина Північно-Східного Поділля” .

   У червні 2010 року Хмельницька міська Рада прийняла рішення спорудити пам'ятник "Скіфський курган - історія наших предків" на місці поховання скіфської доби, що знаходиться по вулиці Проспект Миру, неподалік автовокзалу №1. Проект, який вже створено відомим скульптором-хмельничанином Миколою Мазуром, передбачає, що сам курган та його  культурний шар залишаються незайманими, а усі елементи монументу розташовуються навколо нього. Це мають бути чотири прикрашених скульптурою великих кам'яних брили, що символізують чотири доби української історії, починаючи від трипільської, і водночас чотири пори року. А поряд з ними по колу ще дванадцять малих, що символізують 12 місяців.

    Таким чином бачимо, що місто Хмельницький незабаром прикрасить ще один чудовий пам’ятник.