Австрійська могила на Городоччині
(За матеріалами розкопок у м. Городок)
(За матеріалами розкопок у м. Городок)
У наш час, коли переглядаються окремі аспекти вітчизняної історії, слід глибше розглянути окремі події, які відбувалися під час Першої світової війни. Однією з таких проблем є розгляд питання про хід військових дій на подільській землі.
Минуло 94 роки після битви в Першій світовій війні під м. Городок.
На західній околиці Городка знаходиться велика могила, яка з плином часу перетворилася на земляний насип. А нещодавно під час будівельних робіт її перекопали. Будівельники були вражені: їхнім очам відкрилася велика кількість людських кісток.
Місцеві старожили розповідають, що в цій могилі покояться австрійські солдати, які загинули під час бою між австрійським та російськими військами у 1914 році. Як і в будь – якому бою, були людські втрати. Австрійців поховали на полі бою у братській могилі. Як розповідають, могила була дуже великою, адже тут знищено декілька тисяч австрійців. Городоччани згадують, що в захованні трупів австрійських вояків брали участь жителі міста та навколишніх сіл. Як вдалося встановити історикам, дійсно 4 серпня 1914 року під Городком була розгромлена австрійська артилерійська дивізія. Це був перший бій на Поділлі між австрійськими та російськими військами. Ось як описує ці події генерал Олександр Брусилов, командуючий південно – західним фронтом: “Наша дивізія була підтримана чотирма ротами піхоти, котрі були дані їй тимчасово. Для зустрічі противника, який підходив до Городка, наша піхота зайняла околицю села, а також підвищення, що було поблизу, маючи за виступом за лівим флангом Кавказьку козацьку бригаду.
Австрійська піхота, підійшовши до Городка, розгорнула військову колону і без розвідки понеслася в атаку на нашу піхоту. Російські війська артилерією, а потім і рушничним вогнем зустріли цю хоробру, але безумну атаку. Наші кулемети почали обстрілювати австрійців з флангів, а кавказькі козаки вдарили по них із флангів з тилу. Результат цієї атаки був для австрійців трагічним: трупи вбитих людей та коней залишилися на полі бою. А залишки цієї дивізії кинулися навтьоки. Розпоряджався цим боєм генерал – майор Павлов”. Дослідженням Поділля періоду Першої світової війни і післявоєнного часу займалися дослідники В.П. Воловик, М.П. Гуменюк, І.О. Костриба, І.А. Пшук, І.Ф. Слизько. Однак ще залишилося багато важливих питань, вимагають глибокого вивчення, нових підходів і оцінок.
Місцеві старожили розповідають, що в цій могилі покояться австрійські солдати, які загинули під час бою між австрійським та російськими військами у 1914 році. Як і в будь – якому бою, були людські втрати. Австрійців поховали на полі бою у братській могилі. Як розповідають, могила була дуже великою, адже тут знищено декілька тисяч австрійців. Городоччани згадують, що в захованні трупів австрійських вояків брали участь жителі міста та навколишніх сіл. Як вдалося встановити історикам, дійсно 4 серпня 1914 року під Городком була розгромлена австрійська артилерійська дивізія. Це був перший бій на Поділлі між австрійськими та російськими військами. Ось як описує ці події генерал Олександр Брусилов, командуючий південно – західним фронтом: “Наша дивізія була підтримана чотирма ротами піхоти, котрі були дані їй тимчасово. Для зустрічі противника, який підходив до Городка, наша піхота зайняла околицю села, а також підвищення, що було поблизу, маючи за виступом за лівим флангом Кавказьку козацьку бригаду.
Австрійська піхота, підійшовши до Городка, розгорнула військову колону і без розвідки понеслася в атаку на нашу піхоту. Російські війська артилерією, а потім і рушничним вогнем зустріли цю хоробру, але безумну атаку. Наші кулемети почали обстрілювати австрійців з флангів, а кавказькі козаки вдарили по них із флангів з тилу. Результат цієї атаки був для австрійців трагічним: трупи вбитих людей та коней залишилися на полі бою. А залишки цієї дивізії кинулися навтьоки. Розпоряджався цим боєм генерал – майор Павлов”. Дослідженням Поділля періоду Першої світової війни і післявоєнного часу займалися дослідники В.П. Воловик, М.П. Гуменюк, І.О. Костриба, І.А. Пшук, І.Ф. Слизько. Однак ще залишилося багато важливих питань, вимагають глибокого вивчення, нових підходів і оцінок.
Саме на західній околиці м. Городок відбулася перша велика битва і була здобута одна з блискучих перемог російської армії. 17 липня в Російській імперії було оголошено загальну мобілізацію. 18 липня Подільська губернія, як прикордонна з Австрією територія, її кордон проходив по р.. Збруч, переведена на воєнний стан. В Проскурів прибув генерал Олексій Брусилов, призначений командувачем Проскурівської групи військ, (штаб армії військ, яка 28 липня перейменована у 8-у армію Південно-Західного фронту (штаб армії розмістився в Проскурові). 1 серпня 1914 Австро-Угорщина оголосила війну Російській імперії. Наступного дня Біля міста Гусятин, розташованого менш ніж за три десятки кілометрів від Городка, австро - угорські війська перейшли прикордонний Збруч. Не зустрівши великого опору, 4 серпня австрійська кавалерія підійшла до Городка. 3 серпня А. Брусилов отримує наказ почати Просування 8-ї армії від Проскурова до державного кордону на р. Збруч. Але в перший день цього просування, біля м. Городок, 2-га вільна козача дивізія була вимушена вступити в бій з переважаючою силами австро-угорської кавалерійської дивізії. переважаючими силами австро-угорської кавалерійської дивізії.
Газета «Поділля »про ці події повідомляла:« 3 серпня 1914 австрійці перейшли на
територію біля м. Сатанів та о 15.00 відкрили по нашим гарматний вогонь. 4 серпня австрійська кіннота з шаблями пройшла поруч села Турчинці і через село Раковець. Люди були налякані. Багато приховувалося, бігли в інші села. Біля села Кузьмин австрійська кіннота зупинилася і почала грабувати. У той же день 4 серпня інша дивізія австро-угорських військ зіткнулася з нашими військами під Городком. Австрійців було 9 полків, угорської кінноти з артилерією, у нас 2 піхотні полки і одна козача батарея. Страшна канонада тривала більше 6 годин. Австрійці були розбиті, втративши більше тисячі вбитими і пораненими. Серед убитих австрійців знайшли тіло командира графа Дроз. 5 серпня австрійці з-під Кузьмина відступили до кордону в паніці, залишивши в Сатанові 2 гармати, автомашину, більше 100 велосипедів, касу з грошима, 8 возів з провіантом ».
Отже, перша битва закінчилася для австрійської армії дуже трагічно. За свідченнями
очевидців, трупи на полі битви нагадували синьо-червоний килим, збирали їх три дні. Загиблих австрійських солдатів (угорських гусарів) поховали на місці бою біля в'їзду в місто у Великій братській могилі. Що ж стосується російських воїнів, загиблих було 87 осіб і, за свідченнями очевидців, вони поховані були на міському кладовищі (район теперішньої церкви у м. Городку).8 серпня 1914 р. Російська армія безперешкодно перетинає державний кордон і вступає на територію Галичини. У Городку місцеві жителі і селяни навколишніх сіл Мархлівка, Яромирка, Купин почали ховати загиблих у велику могилу. За свідченням мешканця м. Городка Б.А. Радомська, батько якої брав участь у похованні, розповідає: «Російські солдати засіли у нинішній газорозподільній станції і далі до яру. З боку лісу надійшли австрійці, їх орієнтиром була фігура Матері Божої, стояла при в'їзді в місто. Коли австрійські війська наблизилися, російські солдати відкрили вогонь з кулеметів, а з лісу вискочила кавалерія. Поле було засіяне трупами. З настанням ночі залишки австрійських військ відступили. На наступний день жителі міста викопали дві ями, в яких поховали 81 загиблого. На місці поховання поставили величезний квадратний дерев'яний хрест, зверху оббитий бляхою. Хрест згнив, але люди доглядали могилу до 70-х років XX століття. Потім забули ».
територію біля м. Сатанів та о 15.00 відкрили по нашим гарматний вогонь. 4 серпня австрійська кіннота з шаблями пройшла поруч села Турчинці і через село Раковець. Люди були налякані. Багато приховувалося, бігли в інші села. Біля села Кузьмин австрійська кіннота зупинилася і почала грабувати. У той же день 4 серпня інша дивізія австро-угорських військ зіткнулася з нашими військами під Городком. Австрійців було 9 полків, угорської кінноти з артилерією, у нас 2 піхотні полки і одна козача батарея. Страшна канонада тривала більше 6 годин. Австрійці були розбиті, втративши більше тисячі вбитими і пораненими. Серед убитих австрійців знайшли тіло командира графа Дроз. 5 серпня австрійці з-під Кузьмина відступили до кордону в паніці, залишивши в Сатанові 2 гармати, автомашину, більше 100 велосипедів, касу з грошима, 8 возів з провіантом ».
Отже, перша битва закінчилася для австрійської армії дуже трагічно. За свідченнями
очевидців, трупи на полі битви нагадували синьо-червоний килим, збирали їх три дні. Загиблих австрійських солдатів (угорських гусарів) поховали на місці бою біля в'їзду в місто у Великій братській могилі. Що ж стосується російських воїнів, загиблих було 87 осіб і, за свідченнями очевидців, вони поховані були на міському кладовищі (район теперішньої церкви у м. Городку).8 серпня 1914 р. Російська армія безперешкодно перетинає державний кордон і вступає на територію Галичини. У Городку місцеві жителі і селяни навколишніх сіл Мархлівка, Яромирка, Купин почали ховати загиблих у велику могилу. За свідченням мешканця м. Городка Б.А. Радомська, батько якої брав участь у похованні, розповідає: «Російські солдати засіли у нинішній газорозподільній станції і далі до яру. З боку лісу надійшли австрійці, їх орієнтиром була фігура Матері Божої, стояла при в'їзді в місто. Коли австрійські війська наблизилися, російські солдати відкрили вогонь з кулеметів, а з лісу вискочила кавалерія. Поле було засіяне трупами. З настанням ночі залишки австрійських військ відступили. На наступний день жителі міста викопали дві ями, в яких поховали 81 загиблого. На місці поховання поставили величезний квадратний дерев'яний хрест, зверху оббитий бляхою. Хрест згнив, але люди доглядали могилу до 70-х років XX століття. Потім забули ».
Ще до 1930-го року в Городок часом приїжджали з Австрії та Угорщини сім'ї загиблих, могилах служились панахиди. Після Другої світової війни багато разів піднімалося питання про спорудження на цьому місці пам'ятника, але в роки радянської влади такі питання навіть і не розглядалися. Між тим могили перетворилися на земляні насипи, які частково стали розорювати та використовувати під сільськогосподарські потреби.
На початку 90-х років з Братську могилу пролягла навіть траншея з газовою трубою. У 2002 р. знову почалися земельні роботи з прокладання труб для води і людські останки довгий час лежали на поверхні. Постало питання про приведення в порядок могили та спорудження пам'ятника. Сьогодні нічого ділити воїнів першої світової війни «на свої і чужі». Так роблять у всьому цивілізованому світі: облаштовують могили, шанують пам'ять полеглих. У 2002 році з ініціативи депутата міської ради В.М. Шевченка, міського голови В.А. Хоптинця, секретаря міської ради П.А. Кривого, методиста з охорони пам'яток історії Олійника почалася тривала робота по збору матеріалів про битву під м. Городок. Листи звернення були направлені у великі архіви Україні, зокрема: Києва, Львова, Тернополя, Хмельницького, Кам'янця-Подільського. З архівів приходили невтішні повідомлення « даних немає, зверніться до Російського Державного військово-історичного архіву ». Після звернення до архіву було підтверджено, що в архіві дійсно зберігається великий комплект документів про Городоцьку битву.
У 2003 р.. МІСЬКИЙ голова В. Хоптинець направивши звернення до австрійського
У 2003 р.. МІСЬКИЙ голова В. Хоптинець направивши звернення до австрійського
«Чорного Хреста». 28 березня 2004 представники цієї організації Отто Яуз і Хайнц Де Флер приїхали до Городка. «Чорний Хрест» був створений після закінчення Першої світової війни і зараз працює під егідою уряду Австрії у країнах, що входили до Австро-Угорської імперії. Під час зустрічі була досягнута домовленість про проведення екс-гумаціі і перепоховання австрійських воїнів, буде здійснюватися за рахунок міського бюджету. Виготовлення проекту меморіального комплексу та благоустрій Братської могили загиблих австрійських вояків, за словами Отто Яуза, буде фінансувати австрійська сторона.
Через 90 років на місці бою закипіла пошукова робота. З 1 червня 2004 організували
розкопки пошкодженої газопроводом могили і перепоховання решток вояків. Цю складну
роботу взяли на себе Хмельницький ексгуматор та регіональний представник Львівського
обласного товариства «Пошук» Ярослав Михайлівський і методист з охорони пам'яток історії та культури Ігор Олійник. Дозвіл на проведення робіт надала Державна Міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Результати перших днів дослідження підтвердили розповіді старожилів про те, що в Братській могилі поховані австрійські вояки (угорські гусари).Могила виглядала довгою траншеєю, де в два ряди в формі, але без бойового спорядження, покояться тіла загиблих воїнів.
Через 90 років на місці бою закипіла пошукова робота. З 1 червня 2004 організували
розкопки пошкодженої газопроводом могили і перепоховання решток вояків. Цю складну
роботу взяли на себе Хмельницький ексгуматор та регіональний представник Львівського
обласного товариства «Пошук» Ярослав Михайлівський і методист з охорони пам'яток історії та культури Ігор Олійник. Дозвіл на проведення робіт надала Державна Міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Результати перших днів дослідження підтвердили розповіді старожилів про те, що в Братській могилі поховані австрійські вояки (угорські гусари).Могила виглядала довгою траншеєю, де в два ряди в формі, але без бойового спорядження, покояться тіла загиблих воїнів.
Розміри могили: довжина - 7 м, ширина - 3,5 м і глибина - 1,80 м. Скелети лежали головами до стінок могили, ногами до середини.
Під час розкопок знайдено велику кількість ґудзиків різних видів, 2 курильних трубки, 1 трубку з написом «Будапешт», цифру «7» назву гусарського полку, 2 головних убори, 2 ложки, 6 релігійних медальйонів, 4 військових жетонів, 28 пар чоловічих шкіряних чобіт, кілька пляшок для зберігання води, ремінці, стрічку від нагороди, кілька гільз, кулі, дві зірки шестикутні, дзеркальце. Дослідженням встановлено, що в бою під м. Городок брали участь 1-й, 6-й і 7-й полки гонведських гусарів угорської армії. Про це свідчать штампи на ременях залишків форми, а також особисті речі солдат.
Сьогодні Євроклуб Городоцької гімназії «Глобус» доглядає, опікується Австрійською могилою. Ми намагаємося зібрати якнайбільше інформації про події, що пов’язані з даною історичною пам’яткою. Члени Євроклубу протягом літньої практики проводять тематичні екскурсії для учнів гімназії. Регулярно прибирають на могилі, здійснюють засадження клумб квітами.
Немає коментарів:
Дописати коментар