середа, 15 червня 2011 р.

Дуга Струве – пам’ятка культури, науки і техніки всесвітнього значення, об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО

     В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні станом на 2010 рік налічується 5 найменувань. У 1990 р. до списку внесено Київський Софійський собор та Києво-Печерська лавра, у 1998 р. - Ансамбль історичного центру Львова,  у 2007 р. - Букові праліси Карпат. 15 червня 2005 року Комітет з всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ухвалив рішення (№1187) занести до Списку всесвітньої спадщини Геодезичну дугу Струве  як об’єкт культури унікальної цінності.   Слід зазначити, що   Список ЮНЕСКО на сьогодні нараховує 911 пам’яток всесвітнього значення – визнаних „див світу”, з яких єдине науково-технічне „диво” – це „Дуга Струве” , у свій час відома як „Російсько-скандинавська дуга меридіана”. 
Історія створення “Дуги Струве”

     В 1797 р. імператор Павло І заснував Імперське депо карт, яке в 1812 р. було перейменоване на Військово-топографічне депо (ВТД). Цій установі доручалося виконання топографічних, геодезичних та картографічних робіт. У грудні 1815 р. начальник Генерального штабу і водночас директор ВТД генерал-фельдмаршал князь Волконський, вивчивши стан топографо-геодезичних робіт у Франції, наказав командуючому 1-ї російської армії виконати тригонометричну і топографічну зйомку Віленської губернії. Керівником робіт призначили полковника К. І. Теннера. Одночасно з тригонометричною зйомкою Теннер з власної ініціативи розпочав градусне спостереження уздовж меридіана Віленської астрономічної обсерваторії (1816-1822 рр.). З 1816 по 1852 р. акад. В. Я. Струве у співпраці з військовим геодезистом генерал-лейтенантом К. І. Теннером (1783–1860) виконали, мабуть, найбільш визнані в історії геодезії градусні вимірювання дуги меридіану, яка простягалася від Північного Льодовитого океану (м. Хаммерфест, Норвегія) до гирла р. Дунаю (селище Старо-Некрасівка, Україна). Влітку 1816 р. за дорученням Ліфляндського кооперативного та економічного товариства В. Я. Струве проводить астрономо-геодезичні роботи по створенню карти Ліфляндії, які було завершено у 1819 р. Віленська та Ліфляндська зйомки завдяки керівникам цих робіт, стали першим етапом Російсько-Скандинавського градусного спостереження “Геодезична дуга Струве”. Основні вимірювання виконувались за допомогою 8-дюймового секстанта; усі прилади для визначення висот і вимірювання базису були виготовлені за кресленнями, які відбивали його власні оригінальні ідеї. Це був підготовчий етап до більш значних геодезичних проектів. В. Я. Струве розпочинає широтні градусні вимірювання в балтійських провінціях Росії, оскільки дещо специфічний “горбистий” ландшафт Ліфляндії виявився дуже привабливим для організації тріангуляційних пунктів. У 1822–1827 рр. В. Я. Струве здійснив тригонометричні вимірювання та астрономічні визначення території між пунктами на о. Готланд – у Фінській затоці, та м. Якобштадт – у Курляндії. Після завершення градусних вимірювань у визначених межах В. Я. Струве вирішив продовжити їх далі на північ: через Фінляндію до Льодовитого океану. Приблизно в цей же час по завершенню тригонометричної зйомки Віленської губернії К. І. Теннер розпочинає тріангуляцію в Курляндській (1822-1823 рр.) і Гродненській (1825-1829 рр.) губерніях та одночасно з цим переносить градусні спостереження на південь. У 1828 р. К. І. Теннер з’єднав свою мережу з мережею, побудованою Струве у Ліфляндії. У 1830 р. з ініціативи Струве роботи продовжуються в межах Фінляндії, але вже без його безпосередньої участі. У цьому ж році К. І. Теннер розпочав роботи з побудови тріангуляції в Мінській губернії, які було завершено в 1833 р. Одночасно він з’єднав російську тріангуляцію з мережею Східної Пруссії. Після цього Теннеру було доручено виконати тригонометричну зйомку у Волинській та Подільській губерніях, яку він завершив у 1841 р. У 1844 р., спираючись на тріангуляцію в Подільській губернії, Теннер виконав роботи з побудови тріангуляції в Бессарабії. Рекогностування місцевості та побудову геодезичних знаків здійснено в 1845 р., а наступного року на побудованих пунктах розпочали спостереження, які було завершено в 1849 р. Градусне спостереження на території Фіндляндії, Швеції та Норвегії виконували вчені цих країн за активної участі астрономів Пулковської обсерваторії. В 1855 р. всі польові роботи з градусного спостереження було завершено.
Василь Якович Струве

    Таким чином можемо зробити висновок, що вимірювання  дуги Струве, яка дорівнює 1/14 Землі, виконувалась протягом 1816-1855 років під керівництвом знаменитого астронома та геодезиста Фрідріха  Георга Вільгельма  Струве та військового геодезиста Карла Теннера. Вона перетинає з півночі на південь тенери десяти європейських держав: Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, України та Молдови. Майже всю дугу меридіана на території колишньої Російської імперії виміряли російські геодезисти і астрономи, а від північного берега Ботнічної затоки майже до мису Нордкап вимірювання здійснювали (з ініціативи Струве) спільно шведські, норвезькі та російські фахівці. Довжина дуги близько 3 тис. км. І  складається з майже 300 суміжних трикутників, які утворюють своєрідний ланцюг. Вершини трикутників закріплені на місцевості геодезичними пунктами (це закладені в землю кам’яні куби розміром 2х2 метра), які і є матеріальними об’єктами, що уособлюють цю грандіозну науково-технічну пам’ятку.





 Геодезичні пункти дуги Струве на Хмельниччині
 Геодезична Дуга Струве
    Значна частина пунктів, на яких півтора століття тому виконували найбільш великомасштабне вимірювання Землі, збереглася, деякі відреставровані. Офіційно під охорону взято 34 пункти, з яких чотири розташовані в Україні – три у Хмельницькій (Баранівка, Катеринівка, Фельштин) і один (Старонекрасівка) – в Одеській областях.
     У 2003 році фахівці Науково-дослідного інституту геодезії і картографії за дорученням Укргеодезкартографії розшукали та відновили на місцевостях пункти дуги Струве, розташовані на Хмельниччині. У Старій Некрасівці добре зберігся монумент, встановлений у середині ХІХ ст.. одразу після завершення вимірювання дуги меридіана. Напис на цьому монументі, виконаний російською та латинською мовами, сповіщає: „Південний край Дуги меридіана 25 градусів 20 мінут від річки Дунай до Океану Льодовитого через Росію, Швецію та Норвегію за велінням Августійших Монархів Олександра І, Миколи І і короля Оскара І, постійно працюючи з 1826 по 1825, виміряли Геометри трьох народів. Широта 45 градусів 20 мінут 28 секунд”.
Південний пункт Дуги Струве - "Старонекрасівка" , Ізмаїльський район Одеської області

      Пам'ятник у Старій Некрасівці складається з чотиригранної чавунної піраміди, встановленої на камінному фундаменті. Його споруджено одразу по завершенню тригонометричних робіт. У 33-х головних трикутниках у межах Волині й Поділля середня довжина їх сторін становить 25,5 версти (27,2 км). Найкоротша сторона (Ізмаїл – Старо-Некрасівка) в останньому трикутнику – 6,2 версти (6,6 км). Трикутники на Поділлі найбільше підняті над поверхнею Світового океану. Найвищий пункт розташовується у м. Кременець Тернопільської області на висоті 208 туазів (один туаз – приблизно 1,95 м).
Волинські та Подільські трикутники.
    Оригінальна схема геодезичної дуги Струве: Волинські та Подільські трикутники Пункти геодезичної дуги Струве періодично використовувалися як військовими, так і цивільними геодезистами. Вони суміщувалися з пунктами нових геодезичних мереж різних класів. У 1928-1932-х роках частини Військово-топографічної служби Червоної Армії та Українське геодезичне управління виконали роботи з побудови ланки тріангуляції 1 класу Переяслав-Хмельницький – Шепетівка, в яких задіяли пункти дуги Катеринівка, Базалія, Мончинці. На цих пунктах у камінь забетонували металеві марки. У 1930 р. на пунктах Катеринівка та Мончинці Військово-топографічна служба провела астрономічні спостереження, в результаті яких було одержано астрономічні широти і довготи даних пунктів. У 1930-1932-х роках при побудові Шепетівської базисної мережі тріангуляції 1 класу Українське геодезичне управління виконало роботи на пунктах Катеринівка та Базалія. У 1932 р. воно ж визначило астрономічний азимут Велика Бубнівка. У тому ж році Військово-топографічна служба визначила базис Базалія У 1940 р. Південне аерогеодезичне підприємство виконало геодезичні спостереження на пунктах Базалія та Кривочинці для встановлення зв’язку тріангуляції 1 класу СРСР та Польщі. У 1954 р. Українське аерогеодезичне підприємство здійснило повторні спостереження Шепетівської базисної мережі тріангуляції 1 класу, а саме на пунктах Катеринівка, Базалія та Мончинці. У 1955 р. на пунктах Базалія та Катеринівка геодезисти цього ж підприємства виконали астрономічні спостереження, в результаті яких було визначено астрономічні широти й довготи вказаних пунктів, а Катеринівка.також астрономічний азимут напрямку Базалія. У 1961 р. частини Військово-топографічної служби провели на пунктах Баранівка, Чорноводи, Ганнівка, Карачківці, Супрунківці та Фельштин роботи з побудови ланки тріангуляції Хмельницький – Вінниця – Кам’янець-Подільський. У пошуках забутого шедевру.  
Геодезичний пункт Дуги Струве - "Баранівка"

 с. Баранівка, Ярмолинецький р-н


Геодезичний пункт Дуги Струве - "Катеринівка" с. Катеринівка, Хмельницький район  Хмельницької області
Геодезичний пункт Дуги Струве - "Фельштин" с. Гвардійське, Хмельницький район , Хмельницької область

    У 2003 р. Науково-дослідний інститут геодезії і картографії отримав доручення Укргеодезкартографії на розшук та відновлення трьох пунктів геодезичної дуги Струве на території України. У технічних умовах передбачалася підготовка номінаційних документів на чотири геодезичні пункти, одним із яких мав бути пункт Старо-Некрасівка, який не потребував встановлення автентичності пункту дуги Струве. До початку польових робіт було уточнено координати й підготовлено необхідні дані на дев’ять пунктів геодезичної дуги Струве, а саме Базалія, Мончинці, Катеринівка, Фельштин, Баранівка, Чорноводи, Ганнівка, Карачківці та Супрунківці. Центри пунктів обстежили в квітні 2003 р. При цьому використано топографічні карти масштабу 1:100 000. Винесення місць розташування пунктів на місцевість виконувалося за допомогою GPS-приймачів (Ashtech ProMark2). Крім того, одночасно застосовувалися всі інші можливі заходи для розшуку центрів пунктів: опитування місцевих жителів та інструментально-геодезичний метод. Розшук здійснювали за такими основними ознаками: - наявність курганів або командних висот на місцевості; - наявність залишків канав зовнішнього оформлення пунктів; - наявність у конструкціях центрів пунктів матеріалів, детально описаних Струве. Розшук розпочали з винесення на місцевість наближеного місцезнаходження пунктів у системі координат ETRS89 за допомогою GPS-приймачів. У подальшому велися розкопки цих місць з метою виявлення центрів, які відповідають описам, наведеним Струве. Для дослідження конструкцій типів центрів виконувалися розкопки пунктів у розрізі по одній з граней закладених центрів, щоб не порушити їхнього положення. Глибини закладання шурфів – 1-3 м. Повне розкриття центрів виконано на пунктах Мончинці, Катеринівка, Фельштин, Баранівка, Ганнівка. Центр пункту Мончинці Нижній центр представлений цього пункту являє собою рештки гранітного каменя, в якому виявлено металеву марку з написом по колу російською: “Триангуляция 1 кл. ВГУ”. Цей пункт було включено в роботи при побудові тріангуляцій 1928-1935-х років. Саме в цей період у масив граніту й було вмуровано металеву марку. На пунктах Фельштин та Баранівка нижні центри оформлені у вигляді вапняків, з такими ж металевими марками й написом. У 1928-1935-х роках ці пункти також були задіяні в роботах з побудови тріангуляцій, під час яких у пункти й було вставлено металеві марки. У ході розкопок на пункті Катеринівка виявилося, що над центром, який заклав Теннер, було встановлено не один, як вказано в каталозі, а два центри у вигляді залізобетонних пілонів, вертикальні осі яких повністю збігаються з вертикальною віссю пункту геодезичної дуги Струве. Нижній центр пункту Катеринівка викладений цеглою, що має нестандартні розміри. Її зовнішній вигляд відповідає описам цегли, яка виготовлялася у XIX ст. Цей пункт також було включено у тріангуляційні роботи 1928-1935-х років. Саме в ході цих робіт у пункт також було забетоновано металеву марку. На пункті Ганнівка під час розкопок теж виявлено два центри. Один з них закладений під час виконання тріангуляційних робіт з побудови ланки Переяслав-Хмельницький – Шепетівка (1928-1935 рр.) і складався він з кількох бетонних пілонів із марками-штирями. На відстані 2,2 м від нього на глибині близько метра виявлено другий центр. Він являє собою вапняк чи виріб з вапнякового розчину неправильної форми, на якому вибито насічку для центрування, що повністю відповідає описам типів центрів, наведеним у праці В. Я. Струве “Дуга меридиана”. На пунктах Базалія, Чорноводи, Карачківці та Супрунківці розкопки не проводилися, оскільки виявлених до цього пунктів геодезичної дуги Струве було достатньо для дотримання технічних умов на виконання робіт.
    Таким чином можемо зробити висновок, що геодезична дуга Струве простягається вздовж меридіана територіями 10 країн Європи (Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, України, Молдови) майже на 3 000 км від узбережжя Північно-Льодовитого океану (пункт Фуґленес) до Чорного моря (пункт Старо-Некрасівка). На дузі було закладено 265 геодезичних пунктів. Два крайні, як найважливіші, позначені монументальними стовпами на знак вдалого завершення робіт. .Завдяки їй було доведено припущення Ньютона про сплюснутість Землі з полюсів - радіус планети від полюса до центру кулі виявився на 25 кілометрів коротший, ніж радіус від екватора. Пункти Дуги Струве довгий час використовувалися для топографічних зйомок, визначення точних координат на місцевості, складання точних атласів. “Дуга Струве” – найдовший градусний вимір дуги меридіана коли – небуть проведене наземними дослідниками до ХХ століття.       З практичної точки зору, багато із станцій Дуги були дуже успішно відмічені на землі і забезпечували довготривалі координати позицій для наступного дослідження і перенесення на карту. Навіть сьогодні частина станцій Дуги є частиною сучасних національних геодезисних сіток (Білорусь, Фінляндія, Норвегія, Швеція), забезпечуючи тим самим збереження важливих історичних зв’язків через покоління.
     Впродовж багатьох років деякі станції використовуються в якості культурних пам’ятників для приваблення туристів. На основі цього станції Дуги Струве слід розглядати як видатну збережену універсальну цінність. Збережені фізичні реліквії на представлених станціях і відповідна інформація про них – основні фактори матеріальної оцінки станцій відвідувачами.

Дослідження провів учень 10-Б класу гімназії №2 м. Хмельницького Верховій Олександер. Науковий керівник: вчитель історії, спеціалість вищої категорії
Степанова О.В.


Немає коментарів:

Дописати коментар